Коксартрозом уражаються тазостегнові суглоби людей середнього та похилого віку. Причинами його розвитку стають попередні травми, вроджені та набуті захворювання запального чи незапального характеру. Провідні симптоми коксартрозу - біль у кульшовому суглобі, ранкова припухлість і скутість рухів. На початковій стадії патології лікування консервативне. При його неефективності на тлі швидкого прогресування коксартрозу, його пізнього виявлення показано хірургічне втручання, зазвичай ендопротезування.
Опис патології
Коксартроз (остеоартроз, що деформує артроз) - дегенеративно-дистрофічна патологія кульшового суглоба. На початковому етапі розвитку змінюється структура синовіальної рідини. Вона стає в'язкою, густою, тому втрачає здатність живити гіаліновий хрящ. Через зневоднення його поверхня висихає і покривається множинними радіальними тріщинами. У такому стані гіаліновий хрящ погано пом'якшує удари при дотику утворюючих суглобів кісток.
Щоб пристосуватися до підвищеного тиску, що виникає на них, кісткові структури деформуються з утворенням наростів (остеофітів). У тазостегновому суглобі погіршується метаболізм, що негативно відбивається на м'язах та зв'язково-сухожильному апараті суглоба.
Ступені
Для кожної стадії характерна своя симптоматика, вираженість якої залежить від ступеня звуження суглобової щілини, кількості кісткових наростів, що утворилися.
| Ступінь тяжкості коксартрозу | Характерні симптоми та рентгенографічні ознаки |
|---|---|
| Перша | Суглобова щілина звужена нерівномірно, навколо вертлужної западини сформувалися поодинокі остеофіти. Виникають слабкі дискомфортні відчуття, але частіше захворювання клінічно не виявляється. |
| Друга | Суглобова щілина звужена майже вдвічі, головка стегнової кістки зміщена, деформована, збільшена, а кісткові нарости виявляються навіть за межами хрящової губи. Болі в стегні стають постійними, супроводжуються значним обмеженням рухливості |
| Третя | Повне чи часткове зрощення суглобової щілини, множинні кісткові розростання, розширення головки стегнової кістки. Болі виникають вдень і вночі, поширюються на стегна, гомілки. Пересування можливе лише за допомогою тростини або милиць |
Причини появи хвороби
Первинним коксартрозом називається деструктивно-дегенеративне ураження кульшового суглоба, причини якого не встановлені. Це означає, що не було виявлено будь-яких передумов для передчасного руйнування гіалінового хряща. Спровокувати вторинний коксартроз можуть такі патологічні стани:
- перенесені травми - перелом шийки стегна або кісток тазу, вивих;
- дисплазія кульшового суглоба;
- асептичний некроз головки стегнової кістки;
- уроджений вивих стегна;
- запальні, зокрема інфекційні захворювання суглоба (ревматоїдний, реактивний артрит, подагра, тендиніт, бурсит, синовіт).
Передумовами у розвиток коксартрозу стають ожиріння, підвищені фізичні навантаження, малорухливий спосіб життя, порушення метаболізму, гормональні розлади, кіфоз, сколіоз, плоскостопість.
Симптоматика захворювання
На початковому етапі розвитку коксартроз може виявлятися лише слабкими болями. Вони виникають зазвичай після інтенсивних фізичних навантажень, важкого робочого дня. Людина списує погіршення самопочуття на м'язову втому і не звертається за медичною допомогою. Саме цим пояснюється часте діагностування коксартрозу на 2 або 3 стадії, коли консервативна терапія є малоефективною.
Обмеження рухливості у суглобі
Об'єм рухів у кульшовому суглобі знижується через компенсаторне розростання кісткових тканин, пошкодження синовіальної оболонки, заміщення ділянок суглобової капсули фіброзними тканинами, позбавленими будь-якої функціональної активності. Рухливість може обмежуватися навіть при коксартрозі 1 ступеня. Виникають труднощі під час обертальних рухів ногою.
У міру прогресування захворювання стають звичними ранкова скутість та набряклість суглоба. Щоб повернути йому рухливість, людині доводиться розминатися протягом кількох хвилин. До обіду обсяг рухів відновлюється, у тому числі й у результаті вироблення в організмі гормоноподібних речовин.
Хрускіт
При ходьбі, згинанні та (або) розгинанні тазостегнового суглоба чітко чуються клацання, хрускіт, потріскування. Причина такого звукового супроводу кожного кроку - тертя один про одного кісткових поверхонь, у тому числі остеофітів. Хрускіт може з'явитися і при нормальному стані здоров'я через схлопування в суглобовій порожнині бульбашок вуглекислого газу. На коксартроз вказує його поєднання із тупими чи гострими болями.
Біль
Болючі відчуття стають постійними вже на 2 стадії коксартрозу. Їхня вираженість дещо знижується після тривалого відпочинку. Болі посилюються під час чергового рецидиву або розвитку синовіту (запалення синовіальної оболонки), що часто супроводжує остеоартроз. На етапі ремісії дискомфортні відчуття дещо слабшають. Але варто людині переохолодитись чи підняти важкий предмет, як знову з'являються сильні болі.
М'язовий спазм
Підвищена напруга скелетної мускулатури стегна виникає при коксартрозі з кількох причин. По-перше, слабшають зв'язки. М'язи спазмуються для утримання головки стегнової кістки у вертлюжній западині. По-друге, підвищений тонус часто супроводжує запалення синовіальної оболонки. По-третє, при зміщенні остеофітів здавлюються нервові закінчення, а спазм м'язів стає компенсаторною реакцією на гострий біль.
Кульгавість
На пізніх етапах розвитку коксартрозу хворий починає сильно накульгувати. Зміна ходи провокують згинальні контрактури, деформація кісткових поверхонь, які унеможливлюють збереження випрямленого положення ноги. Людина також накульгує для зниження вираженості болю, переносячи вагу тіла на здорову кінцівку.
Укорочення ноги
Укорочення ноги на 1 см і більше притаманно коксартрозу 3 ступеня тяжкості. Причинами зменшення довжини нижньої кінцівки є сильна м'язова атрофія, стоншення та сплощення хрящів, звуження суглобової щілини, деформація головки стегнової кістки.
Методи діагностики
Початковий діагноз виставляється виходячи з скарг пацієнта, зовнішнього огляду, даних анамнезу, результатів низки функціональних тестів. Під симптоми коксартрозу маскуються багато запальних та незапальних патологій, тому проводяться інструментальні та біохімічні дослідження.
Рентгенологічне дослідження
Стадія коксартрозу визначається проведенням рентгенографічного дослідження. На отриманих зображеннях чітко проглядаються деструктивні зміни в кульшовому суглобі. Це звуження суглобової щілини, деформація кісткових поверхонь, формування остеофітів.
Комп'ютерна томографія
КТ призначається пацієнтам визначення ступеня сплощення, деформації гіалінового хряща. Результати дослідження також дозволяють оцінити стан зв'язково-сухожильного апарату, нервових стовбурів, м'язів, дрібних та великих кровоносних судин.
Магнітно-резонансна томографія
МРТ — одне з найінформативніших досліджень у діагностиці коксартрозу. Для виявлення розладу кровообігу в ділянці ураженого суглоба його проводять із контрастом. Звичайне дослідження призначається для встановлення ступеня ушкодження зв'язок та деформації головки стегнової кістки, виявлення ділянок фіброзного переродження суглобової капсули.
Вимірювання довжини ніг
Перед виміром лікар просить пацієнта встати та максимально випрямити ноги. Для отримання найбільш достовірних даних ортопед використовує два кісткові орієнтири. Верхній - передня вісь кістки таза, розташована на передній бічній поверхні живота на ділянці зовнішнього краю пахвинної зв'язки. Другим орієнтиром є будь-яка кісткова структура коліна, кісточки, п'яти. Вимірювання довжини ніг може бути неінформативним, якщо коксартрозом уражені відразу два кульшові суглоби.
Лабораторні дослідження
Клінічні аналізи крові та сечі проводяться для оцінки загального стану здоров'я пацієнта. А результати біохімічних досліджень часто дозволяють виявити патології, що спричинили розвиток коксартрозу. На подагричний артрит вказує високий рівень сечової кислоти та її солей. Підвищення швидкості осідання еритроцитів, збільшення кількості лейкоцитів свідчить про перебіг запального процесу (бурсит, артрит, синовіт). Для виключення ревматоїдного артриту визначаються ревматоїдний фактор, С-реактивний білок, антинуклеарні антитіла.
Пункція кульшового суглоба
За допомогою пункції проводиться забір синовіальної рідини вивчення її складу, виявлення зміни консистенції. За підозри на інфекційно-запальний процес показано подальше біохімічне дослідження біологічного зразка.
Способи лікування
При визначенні тактики терапії ортопед враховує ступінь тяжкості коксартрозу, форму течії, причини розвитку, вираженість симптоматики. Хворим часто рекомендовано з перших днів лікування носіння бандажів із твердими ребрами, ортезами. Використання ортопедичних пристроїв допомагає уповільнити руйнування хряща та кісткову деформацію.
Медикаменти
У терапії деформуючого артрозу застосовують препарати різних клініко-фармакологічних груп. Це нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), міорелаксанти, глюкокортикостероїди, хондропротектори, мазі та гелі зі зігрівальною дією.
Блокада
Для усунення гострих болів, що не усуваються НПЗЗ, призначаються внутрішньосуглобові або періартикулярні медикаментозні блокади. Для їхнього проведення застосовуються гормональні засоби. Посилює аналгетичну дію глюкокортикостероїдів їх поєднання з анестетиками.
Уколи
Усунути сильні болючі відчуття в тазостегновому суглобі дозволяє внутрішньом'язове введення ін'єкційних розчинів НПЗЗ. Для розслаблення скелетної мускулатури зазвичай застосовується препарат, до складу якого, крім міорелаксанту, входить анестетик. У формі уколів до терапевтичних схем включаються вітаміни групи B, препарати для поліпшення кровообігу, хондропротектори.
Дієтотерапія
Пацієнтам із зайвою вагою для уповільнення поширення патології на здорові суглобові структури рекомендується схуднути. Слід обмежити калорійність щоденного меню до 2000 кілокалорій за рахунок виключення продуктів із високим вмістом жирів та простих вуглеводів. Дотримуватися правильного харчування дієтологи рекомендують усім хворим на коксартроз. У раціоні повинні бути свіжі овочі, фрукти, ягоди, круп'яні каші, жирна морська риба, кисломолочні продукти. Дотримання лікувальної дієти стимулює зміцнення імунітету, покращення загального стану здоров'я.
ЛФК та масаж
У терапії коксартрозу використовують класичний, точковий, вакуумний масаж. Після кількох сеансів покращується кровообіг у ділянці тазостегнового суглоба, заповнюються запаси поживних речовин. Проведення масажних процедур стимулює зміцнення зв'язково-сухожильного апарату, відновлення пошкоджених зміщенням остеофітів м'яких тканин.
Регулярні заняття лікувальною фізкультурою - один із найефективніших способів лікування остеоартрозу. Комплекс вправ складає лікар ЛФК індивідуально для пацієнта з урахуванням його фізичної підготовки.
Фізіотерапія
Хворим на коксартроз призначаються до 10 сеансів магнітотерапії, лазеротерапії, УВЧ-терапії, УФО-опромінення, ударно-хвильової терапії. Лікувальний ефект процедур обумовлений покращенням кровообігу, прискоренням метаболізму та процесів регенерації. Для усунення гострих болів проводиться електрофорез або ультрафонофорез з глюкокортикостероїдами, анестетиками, вітамінами групи B. Усунути дискомфортні відчуття допомагають аплікації з озокеритом або парафіном.
Хірургічне втручання
При неефективності консервативного лікування, болях, які не усуваються медикаментозно, неухильному прогресуванні коксартрозу пацієнтам показано хірургічне втручання. Операція проводиться відразу при патології 3 ступеня тяжкості, так як усунути деструктивні зміни хрящів і кісток прийомом препаратів або ЛФК неможливо.
Артропластика
Операція проводиться із застосуванням загального наркозу. Головка стегнової кістки витягується з вертлужної западини. Проводиться корекція видимих деструктивних змін тканин — видаляються кісткові нарости, вирівнюються суглобові поверхні, січуться тканини, що зазнали некрозу. У процесі хірургічного втручання формуються порожнини, що заповнюються керамічними імплантатами.
Ендопротезування
Заміна кульшового суглоба імплантатом проводиться під загальним наркозом. Для профілактики розвитку інфекційного процесу призначається курсовий прийом антибіотиків. Через 10 днів шви знімаються, а хворий виписується із медичного закладу. На етапі реабілітації пацієнтам показані фізіотерапевтичні та масажні процедури, ЛФК.
Можливі наслідки
На кінцевому етапі патології розвиваються згинальні, що наводять контрактури. Нога хворого постійно зігнута, тому для пересування він використовує тростину або милиці. Після повного зрощення суглобової щілини настає знерухомлення, хворий не може виконувати роботу по дому, стає інвалідом. Коксартроз часто ускладнюється асептичним некрозом головки стегнової кістки, артрозом колінних суглобів, артритом.
Профілактика та прогноз
Консервативному лікуванню добре піддається лише коксартроз 1 ступеня тяжкості. В інших випадках повністю відновити функціональну активність кульшового суглоба дозволяє ендопротезування. Після встановлення ендопротезу хворий швидко повертається до активного способу життя.
Для профілактики захворювання на ортопеди рекомендують відмовитися від куріння, зловживання алкогольними напоями, щодня займатися лікувальною фізкультурою та гімнастикою, при необхідності скинути зайву вагу.